Розкладаний пластик – це клас пластику, який може розкладатися в природному середовищі за допомогою малих молекул, нешкідливих для навколишнього середовища. Розроблені на ранній стадії матеріали, що розкладаються, такі як крохмаль, містять частини природних матеріалів, що розкладаються, які можуть швидко розкладатися в ґрунті, спричиняючи загальний розпад пластику на маленькі шматочки пластику. Однак ця деградація є лише ілюзією, і маленькі шматочки пластику, що залишилися в ґрунті, не продовжуватимуть розкладатися. Розкладаний пластик, вироблений таким чином, не може досягти повного розкладання пластику без фундаментального вирішення проблеми.
Шкірка паперу, тварин, рослин, фруктів відноситься до побутових відходів, які легко розкладаються, і суть їх розкладання полягає в розриві в структурі вуглець-кисневих або вуглець-азотних зв'язків. Звичайні пластмаси складаються з полімерів, що складаються з олефінових мономерів, з’єднаних ковалентними зв’язками. Основними компонентами є поліетилен, поліпропілен і полівінілхлорид. Молекулярний склад, основними компонентами є поліетилен, поліпропілен, полівінілхлорид тощо. Його стабільність дуже хороша, і його нелегко зламати та деградувати під впливом природних умов. Можна побачити, що продуктивність деградації визначається структурою композиції, тому мета деградації може бути досягнута шляхом введення гетероатомів, таких як кисень і азот, у структуру полімерного основного ланцюга пластику. В даний час розкладані пластмаси, синтезовані шляхом хімічного синтезу, в основному є біологічно розкладаними аліфатичними поліефірами, такими як полімолочна кислота (PLA), полібутиленсукцинат (PBS) і полікапролактон.
